48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Гандбол : Тамара Смбатян: «Хочемо привезти до Львова Кубок Виклику ЄГФ»


         Тільки з посмішкою приходила та приходить в рідний зал багаторазова чемпіонка країни, переможниця різних дитячих міжнародних турнірів, чемпіонка Європи серед студентів, учасниця багатьох Європейських чемпіонатів в складі різного віку молодіжних команд та національної, вихованка Львівського училища фізичної культури, а сьогодні лідер львівської «Галичанки» Тамара Смбатян. Навіть і у складі молодіжки з пляжного гандболу разом з Наталією Савчин вибороли 5-те місце на чемпіонаті Європи в Батумі (Грузія).
Звісно, щира спортсменка, погодилася для уболівальників гандболу відповісти на кілька моїх запитань, в основному пов'язаних з виступом у недавньому фіналі Чемпіонату Європи, коротко про свої перші кроки в спорті, про рідну «Галичанку», про майбутнє…
- Чи не сковує тебе слово наймолодший? Адже приставка НАЙ - завжди крокує з тобою –(в минулому) наймолодший гравець чемпіонату України серед команд суперліги, наймолодший гравець в складі різних молодіжних команд України як з гандболу, так і пляжного гандболу,(сьогодні) наймолодша в складі національної збірної та й мабуть і була наймолодшою серед учасниць фінальної частини чемпіонату Європи 2014.
- Я до цього звикла, адже ще в місцевій школі за бійцівські якості та мій фізичний стан, пам'ятаєте й ви мене перевели в старшу групу. Звісно тут вже була й вища програма підготовки, що принесло в майбутньому свої плоди.
- Як ти сприйняла запрошення в національну збірну?
- Звісно, здивувалася. Я постійно була у полі зору наставників, адже вони стежать за виступами гравців в національному чемпіонаті, в молодіжних чи клубних першостях Європи. На той час я вже була і чемпіонкою України, і чемпіонкою Європи серед студентів та саме тут і була признана кращим гравцем континенту, а на молодіжному чемпіонаті Європи була в складі її символічної збірної та й признана кращим розігруючим гравцем. Офіційно згідно наказу мінмолодьспорту у національній збірній я з грудня 2013 року, але до цього Леонід Ратнер вже неодноразово запрошував мене на тренувальні збори команди.
- Як зустріли тебе старожили команди?
- Пригадую, на першому побаченні на зборах в Херсоні, мені приділяли величезної уваги всі збірниці, бажали чогось навчити нового, звертали багато уваги на психологічну підготовку, розповідали різних пригод під час офіційних ігор… Зауважте, що в команді гравці різного віку й звичайно й досвіду, якого набували вже й в клубах Європи. В сьогоднішній збірній, лише п'ятеро нас, що виступають дома. Є й гравчині старші за мене на цілих тринадцять років! Є й наша коломиянка, головний воротар Вікторія Тимошенкова, яка попробувала пороху в командах Росії, Туреччини та Румунії, в минулому також гравець «Галичанки», хороша подруга нашої Марійки Боклащук. І характерно, що нас всіх об'єднює гандбол, професіоналізм та Україна.
- Чи довіряли тобі вже виходити на ігри в офіційних іграх за вихід до фінальної частини?
- Боротися за путівку на поїздку в Угорщину чи Хорватію (місця проведення фінальної частини) нам довелося з командами Австрії, Данії та Литви. Мене вже наставники потрошки награвали, тобто випускали в окремих моментах на своє бачення. Звичайно хвилювалася, але вже й тішилася своїми забитими м'ячами, особливо у ворота датчанок. Найвідповідальнішою була гра з командою Австрії, причому на нейтральному полі в Словаччині в місті Міхаловци, (Європейська федерація забороняла через ситуацію на Сході) проводити нам домашні ігри в Україні. Завдяки характеру та духу ми змогли вирвати перемогу та потрапити на фінал.
- Коротенько про підготовку до фіналу?
- На збір команди, що проходив в Конча-Заспі зібрали нас за 5 днів до початку фінальних змагань. Вже не було з нами лідера й одного з кращих гравців Європи Юлії Манагарової, яка підписала контракт з російською командою з Ростова на Дону, та й взяла підданство… Дві товариські зустрічі провели з командою «Ювента» в Словаччині і то з казусами, адже п'ять гравців не мали віз, та й не дочекалися від наших керівників форми, грали у позиченій формі господарок. Отакої. Правда в день від'їзду команди до Угорщини до міста Дебрецен була вже й форма й візи та навіть домоглися телетрансляцій матчів на ТВ за участю команди України.
- Твої враження від фіналу?
- Моя участь в цих змаганнях саме в день відправки була під знаком питання. На останньому тренуванні підвернула ногу - гематома, сльози, чаклування лікаря та масажиста… Все ж таки мене просто взяли до складу делегації, навіть не як гравця. Чого я не передумала в цю останню ніч! А на ранок мов і нічого не було, можливо так Бог дав, почувши мої щиросердечні благання. Навіть вийшла на тренування перед першою грою, та заграти все ж таки не судилося. Про те через день таки випустили мене, правда не на довго… Допустилася школярської помилки при ловлі , адже так на лаві запасних захопилася грою, що вибігла на поле без ліпи. Знову довго не покидали думки - що подумають про мене, ті хто сиділи біля екранів телевізорів, дівчата та наставники. По інакшому вже пішла гра з румунками, адже на помилках вчаться, забила два хороших м'ячі, комбінувала, зробила гольову передачу в лінію… Та поразка з різницею в один м’яч лишила нас подальшої боротьби за нагороди чемпіонату.
- Спортивні плани на завтра ?
- Після коротеньких різдвяних канікул знову тренування до чергових турів чемпіонату команд суперліги та й кубку Виклику. З командою плануємо вибороти золото чемпіонату України, ми сьогодні лідери в турнірній таблиці, та твердо віримо, що медалі найвищого ґатунку будуть у місті лева. Хочемо привезти до Львова й Кубок Виклику ЄГФ. Після гучної перемоги над голандським клубом, жереб нас звів з гречанками з якими будемо грати в Львові дві гри за домовленістю гостей. Вірю, що й городенківський десант уболівальників, як завжди - 14 та 15 лютого нас підтримає.(Сміється). Ну а в червні вже збір та ігри національної у відбірковому турнірі до фінальної частини чемпіонату Світу. Нашим суперником буде амбіційна команда Польщі. Гандбол в цій країні сьогодні на значному підйомі. Полячки на недавньому ЧЄ провчили самих росіянок.
- Відомо, що до тебе привертають увагу різні засоби інформації, з ціллю отримати якусь інформацію, коментар, чи навіть знятися в якомусь телесюжеті. Чи хвилюєшся?
Якщо це після успіху команди, то звичайно це приємно, бо переповнюють емоції, оплески та вираз обличь вірних уболівальників. А прихильників у нас тим часом чимало і у Львові, і в рідній Городенці, і в Камянці-Подільську, і в Києві, і в Херсоні… Значить ми чогось досягли, коли з Городенки приїжджають вболівати за нас чи в Ужгород, чи у Львів, чи в Бровари… А в загалі, то привикла, адже і я і мої подруги по команді та наші наставники працюємо на професійній основі,не лише удосконалюємо ігрову діяльність, але вчимося бути людьми, та хочеться довести те, що в тебе на душі і свій професіоналізм до нашої майбутньої зміни, до глядача та до спортивних керманичів.
- Чи часто згадуєш свою рідну школу? Якісь цікаві моменти дитинства…
- Аякже! Мені час від часу й сняться сни тих часів, коли ми їздили на змагання, як ми відпочивали в палатках на березі Дністра, як ми організовували в спортзалі дискотеки для команд учасниць різних турнірів, як ви водили нас, бувало й по 25 учнів по різних історичних місцях Києва, Одеси, Кам'янця Подільського, Хотина, Ужгорода, Запоріжжя, як варили нам сніданки, обіди та вечері, вчили ділитися кусочком хліба, як організовували зустрічі з Олімпійськими чемпіонками, нашою зіркою Марійкою Боклащук. А як не згадувати про наше перше чемпіонство, про перші виїзди команди в Польщу, Литву, Румунію, про часті вилазки на санчатах на урощище Червона,про відпочинки та тренування на березі Дністра, відвідини музею пожежної охорони міста та екскурсію в кузню Богдана Новосельського… Часто думаю, скільки свого особистого часу приділяли нам. Завжди хочеться почути від когось доброї поради чи слова. Згадую часто казані вами слова – ви мої внучки, тому й любов у мене до вас більша ніж до дітей! (Дякую за ці спогади та зізнання).
- Чи правда, що тебе хочуть бачити в своїх клубах фахівці Європи?
- Ще коли ми їздили на міжнародні дитячі турніри до Польщі та Румунії, на нас були кинули око тамтешні фахівці. Маємо приклад Юлії Думанської, яка сьогодні виступає у вищому дивізіоні Румунії за лідера команду з Бая- Маре. Звичайно було чимало пропозицій від зарубіжних клубів, але чомусь думаю, що ще ранувато, та звикла до «Галичанки», не уявляю, як буду без цього рідного по духу клубу, найкращого в світі міста, подруг по команді, наставників та уболівальників. Так у нас немає таких умов, такої бази, екіпіровки, транспорту, коштів, але в нас є щось те, що близьке та рідне нам по духу. Якщо прийде час іти в Європу, то думаю у Францію або в Німеччину, мені подобаються ці країни.
- Що б ти хотіла побажати нашим краянам?
- Миру, добра та злагоди в усьому. Щоб якнайшвидше припинилися бойові дії на Сході. Поважати одне одного. 
Саме в ці дні в Городенці проходив всеукраїнський турнір, пам'яті Героїв Небесної Сотні. Тамара зі своїми подругами Наталією Савчин та Лесею Смолінг були не глядачами… Вони давали автографи учасникам та дітворі, охоче фотографувалися з бажаючими мати пам'ятку про майстринь, та й приєдналися до церемонії нагородження переможця, призерів та кращих гравців.
Автор Богдан Аліман, www.galsports.com
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти



Гандбол

Гандбол

Львівська «Галичанка» - гандбольні пентакампіонкиМолодші гандболістки ЛУФК вийшли у фінальну шісткуГандболістки ЛУФК продовжують боротьбу за нагородиГандбольна «Галичанка» зміцнила своє лідируюче становищеПід керівництвом нового тренера «Галичанка» здобула перемоги над херсонською «Дніпрянкою»Шестеро вихованок ЛУФК запрошені до юніорської гандбольної збірноїШестеро вихованок ЛУФК запрошені до національної збірної з гандболу«Галичанка» і «Карпати» в Ужгороді розійшлися миромІрина Прокоп’як – дівчина «made herself»Гандболістки ЛУФК спротиву від суперниць не відчулиСтельмах і Прокоп’як – найкращі на турнірі у ПольщіМолодші гандболістки ЛУФК оступилися у грі з Ужгородом, але лідерство збереглиНайбільше м’ячів броварчанкам закинула Катерина КозакГандболістки ЛУФК отримали міжнародну ігрову практикуСавчин, Смолінг і Стельмах виборюватимуть право виходу на чемпіонат світу