48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Гандбол : Марія Біла: «…І залишилися ми – молодняк, нещодавні випускниці та навіть деякі учениці ЛУФК!»


2014 рік можна назвати найтріумфальнішим в історії львівської гандбольної «Галичанки» – завоювання лідерства у вітчизняному гандболі, успішні виступи у Єврокубку. Сьогодні дівчата посилено готуються до матчів 1/8 фіналу  європейського   «Кубка Виклику»:  7 лютого зіграють у Греції з місцевою командою «Амінтас Амінтау», а 14 лютого прийматимуть суперниць у Львові.
Та в історії команди були різні часи… Це добре пам’ятає Марія Біла, яка з 17 років є незмінним капітаном «Галичанки».
 
Маріє, як ти розпочала займатися гандболом?
- Із дитинства я була спортивною дівчиною, не раз брала участь у легкоатлетичних змаганнях на першість школи. У п’ятому класі вчителька з фізкультури запросила мене у секцію гандболу. Мені там сподобалося, адже, крім цікавої гри, знайшла ще й багато друзів. А коли поступила до 8 класу Львівського училища фізичної культури (ЛУФК), почала змагатися та відчула смак перших перемог, тож працювати почала ще краще і старанніше. Хоча у мене далеко не все відразу виходило.
 
- А коли дебютувала у дорослому гандболі у складі львівської команди «Галичанка»?
- У 16 років мене запросили до «Галичанки». Ніяковіла лише при думці про це, адже там усі відомі гравчині, фотографії яких прикрашали біг-борди нашого міста і …тут я – вчорашня школярка. До того ж, у першій моїй грі у складі «Галичанки» суперником виявилася одна з найсильніших команд України. Тренер випустив мене на майданчик буквально на декілька хвилин, за які я все ж зуміла забити 2 чи 3 голи. Та це радше з переляку (сміється).
 
Так розумію, що досвідчені гандболістки визнали тебе за свою?
- Насправді недовго тривало моє щастя. Фінансова криза призвела до того, що «Галичанку» полишив увесь її сильний склад і залишилися ми – молодняк, нещодавні випускниці та навіть деякі учениці ЛУФК! Відтак знадобилося два важких роки праці, щоби знову утвердитися серед лідерів вітчизняного гандболу. Було важко, соромно і гірко посідати останні місця у турнірній таблиці. Та через програші набиралися досвіду.
Тренувалися у поті чола двічі на день і, зрештою, досягнули свого. Два роки поспіль завойовували «срібло» у чемпіонаті України серед жіночих гандбольних команд суперліги. А цьогоріч віримо у «золото» (тьфу-тьфу…). В першу чергу завдячуємо цим тренеру, який виховав у нас ХАРАКТЕР!
 
- Тоді нумо знайомитися з Тренером…
- Це справді людина з великої літери. Головний тренер «Галичанки» Василь Миколайович Козар. Він також старший тренер відділення гандболу у ЛУФК, тому виховував нас змалку. Адже ми - з різних куточків України і, вступаючи у 7-8 клас до спортивного училища, оселялися в гуртожитку і залишалися без опіки батьків. Василь Миколайович навчав нас не лише гандболу, а й побуту, життю. Він став для нас татом і мамою, другом і порадником, а на тренуваннях «строгим поліцейським» (усміхається).
 
- А хто ж тоді перебрав на себе роль «доброго» поліцейського?
- Це ще один тренер нашої команди Таня Штефан – у нещодавньому минулому гравчиня «Галичанки», яка багато нам допомагає, адже бачить гру, як її бачимо ми, гравці. Бо тренерське сприйняття гри трішки інакше.
 
- Марія, а чи не пошкодувала, що обрала командний вид спорту, де славу здобуває не одна людина, а ділить її уся команда? Невже не хотілося індивідуального визнання?
-  За славою не женуся, хоча її вистачає і в командному спорті. Якщо знають команду, то відомі і гравці. Пам’ятаю, фанати нашої команди в опитуванні на тему «хто з гравців «Галичанки» їм подобається», називали і моє ім’я. Мене знають і мені цього цілком достатньо. Зате я впевнена, що дівчата підтримають мене й у моменти злету, й у моменти падіння. Ми разом радіємо з перемог і переживаємо невдачі. Хіба зустрінеш таке єднання сердець у некомандних видах спорту?! Це набагато вагоміше від слави.
 
-  А поза ігровим майданчиком ви з дівчатами також команда?
-  Безумовно. Командний дух перейшов і в побут. Адже і тепер, як і колись, за шкільних років, живемо всі разом у гуртожитку. Скільки не спілкувалася з іншими командами, ніколи не чула, щоби всі гравчині проживали разом.
Ще й тренер живе у тому ж гуртожитку, що й ми. Можна сказати - їмо з однієї миски…. Тож ми не просто команда, ми – сім’я!
 
А як тебе обирали на роль капітана?
-  Ще в училищі, коли грали у дитячій лізі, я була капітаном. Певно, спадково залишилася капітаном і в «Галичанці». Як мене обирали у школі, вже добре не пам’ятаю. У класі 8-му тренер перед грою сказав: розігруватимеш м’яч (а це обов’язок капітана). Так і повелося. Інавгурації ж як такої не було.
 
- Кожна команда має свої гасла. Цікаво, які спортивні «кричалки» полюбляють «галичанки»?
- Перед початком гри кричимо «Перемога буде наша!». У зв’язку з останніми подіями у нашій країні часто скандуємо «Слава Україні – героям слава!». Ще й фанати кілька кричалок підкинули на кшталт «Хто ми? Леви!» тощо. Головне ж наше гасло «РАЗ, ДВА, ТРИ – З БОГОМ! РАЗ, ДВА, ТРИ – В БІЙ!». Ми віримо, що Бог нам допомагає і намагаємося жити за заповідями Божими!
 
- А до церкви командою ходите?
- Зазвичай під час Великодніх свят у нас відбуваються змагання. Тож, по домівках роз’їхатися не можемо. Тренер збирає нам кошик - і ми всі разом ідемо до церкви.
 
 - І наостанок розкажи, будь-ласка, про ваших уболівальників, яких просто неможливо не помітити. На іграх «Галичанки» вони б’ють у барабани, запускають салюти, голосно кричать, немов показуючи вашим суперницям, «хто в домі господар»…
- У нас дві категорії вболівальників. Є давні, які знають «Галичанку» віддавна і не полишали її навіть у часи кризи. Та «нові» - це саме ті, які запускають феєрверки. Ми любимо всіх і дякуємо тим, хто нас підтримує.
 
- А чи не відволікають такі шумові ефекти від гри?
- Навпаки, це додає бойового настрою і є складовою наших перемог!!!
 
Розмовляла Наталія Васьо, www.galsports.com


 

Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти



Гандбол

Гандбол

Ірина Прокоп’як – дівчина «made herself»Гандболістки ЛУФК спротиву від суперниць не відчулиСтельмах і Прокоп’як – найкращі на турнірі у ПольщіМолодші гандболістки ЛУФК оступилися у грі з Ужгородом, але лідерство збереглиНайбільше м’ячів броварчанкам закинула Катерина КозакГандболістки ЛУФК отримали міжнародну ігрову практикуСавчин, Смолінг і Стельмах виборюватимуть право виходу на чемпіонат світуВосьмеро вихованок ЛУФК залучались до збірних на меморіал Турчина Діана Дмитришин від лідерок «Галичанки» не відстаєУ Миколаєві «Галичанка» зустріла серйозний опір від місцевого «Реала»Діана Дмитришин – одна з лідерок юніорської збірної України з гандболуУ матчах з «Карпатами» Козак і Дмитришин не знітилисяГандбольна «Галичанка» розгромила легендарний «Спартак»У стартовому матчі «Галичанки» тон задавали учениці і вчорашні випускниці ЛУФККатерина Козак набувала неоціненного ігрового досвіду у Кубку ЄГФ