48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Гандбол : Тамара Смбатян:"Ми жили разом у гуртожитку училища, разом вчилися, тренувалися і проводили дозвілля"


       У польському Щеціні у першому півфінальному матчі Європейського Кубка Виклику гандболістки львівської “Галичанки” програли один м’яч місцевій “Погоні” (28:29). Матч-відповідь відбудеться у Львові 11 квітня. Своїх подруг у наймолодшій і найбільш перспективній команді цього турніру на реванш поведе капітан, вихованка Львівського училища фізичної культури — Тамара Смбатян (на фото), в якої уже є досвід виступів за національну збірну України. Як це — бути завжди наймолодшою у колі дорослих дівчат? Що одного разу зблизило непримиримих і навіть ненависних суперниць? І чому у жіночій команді тренер добровільно обрав для себе “амплуа” ворога? Про це та інше Тамара Смбатян розповіла читачам “ВЗ”.
 
- Тамаро, скільки “галичанкам” знадобилося часу, щоб в одній команді стати подругами?
- Коли ми з дівчатами були дітьми і грали за різні команди, терпіти одна одну не могли (сміється). Командне суперництво переносилося і на особисті стосунки. Та коли дізналися, що скоро усі разом навчатимемося у Львівському училищі фізкультури і гратимемо в одній команді, “Галичанці”, почали уважніше придивлятися до таких ненависних суперниць. І помічати багато хорошого. “Галичанка” зблизила, здружила нас на роки. Ми жили разом у гуртожитку училища, разом вчилися, тренувалися і проводили дозвілля. І ті дівчата, які, здавалося, були “не такі”, стали найріднішими людьми, які першими приходять на допомогу.
 
- А як прийняли вас старші й досвідчені дівчата у національній збірній?
- У збірній доволі приязна атмосфера. Старші дівчата не приховують від нас, новачків, свої знання і досвід. Вони уже всюди побували, багато чого пережили і побачили. Їм є про що розповісти. Тренери також ставляться з розумінням до того, що ти не завжди можеш зіграти так, як належить. Знають: ми страшенно хочемо, та не завжди усе вдається. У збірній, навіть коли сидиш на лаві запасних і дивишся, як старші вирішують різноманітні ситуації, відчуваєш, що ростеш.
Мені страшенно подобається, як працює Юля Манагарова. В українській збірній вона була чи не найшвидшою і просто зразково грала на куті. Та не сумніваюся, якби її поставити у центр, Юля б і там віднайшла свою гру. У Вікторії Борщенко, Олі Лаюк та Олі Ніколаєнко дивовижні паси в лінію. Аня Редька, Ірина Глібко можуть обіграти будь-кого, таких фінтів, як у них, складно навчитися. А у світовому жіночому гандболі в моєму амплуа не може не подобатися Мілена Княжевіч.
 
- Практично у кожній команді ви були наймолодшою. Як це — завжди бути маленькою?
- Тренер Василь Козар намагався підтягувати мене до старших дівчат. Коли тобі 15, а доводиться бігати нарівні з 18-річними, це важко передусім фізично. Я швидко навчилася знаходити спільну мову зі старшими колегами. З багатьма з них дружимо й дотепер.
Світ гандболу мені відкрили мої однокласниці. Коли я, четвертокласниця Городенківської школи на Івано-Франківщині, перейшла з одного класу в інший, відразу дізналася, що практично всі дівчата там грають у гандбол. Нова подружка привела мене на тренування — просто подивитися. Мені сподобалося усе. І я сподобалася тренеру Богдану Аліману, який почав заохочувати мене до подальших тренувань, а через місяць уже взяв із командою на змагання. Я настільки захопилася гандболом, що після ігор з однолітками стала залишатися ще на одне тренування — зі старшими. Щоб моє натхнення не минуло, тренер щоразу нагороджував мене заохочувальними призами, визнавав найкращою гравчинею змагань тощо. У школі я була відмінницею, і тренер боявся, що одного дня я віддам перевагу навчанню. “Тамаро, навчанням ти собі на життя не заробиш, - вмовляв мене він. - А ось ставши класною гандболісткою, і білий світ весь побачиш, і зарплатню хорошу матимеш”. І я майже весь день почала проводити у спортивній школі, а шкільними успіхами довелося пожертвувати.
 
- На гандбольному майданчику ви — розігруюча. Яких якостей вимагає від гравців це амплуа?
- Серед одноліток я вирізнялася високим зростом, тому у Городенці грала на позиції лівої півсередньої. Але коли приїхала до Львова, Василь Козар, познайомившись з моїми батьками, зрозумів, що висока я до пори до часу, що в майбутньому мій ріст призупиниться. Також тренер помітив, що я непогано бачу майданчик і що у мене хороша реакція, тож поставив мене у центр. Розігруючий — це наче мозок команди, який швидко може проаналізувати ситуацію, обміркувати, як краще зіграти, і донести цю інформацію до інших гравців. Центральний гравець повинен знаходити спільну мову з тренером. Наставник керує грою через центрального. І моє завдання, щоб подруги по команді якнайшвидше зрозуміли, чого від нас хоче тренер.
Трапляється, що мені доводиться захищати подруг по команді перед тренером. Василь Миколайович — людина емоційна. На ньому лежить відповідальність за гру і результат. Завжди ж так: коли програє команда, винен у цьому тренер. Тож коли Козар під час гри кричить на нас, ми не ображаємося. Відверто кажучи, навіть краще, коли він зі самого початку зустрічі починає кричати: мандраж як рукою знімає. Тренер казав: “Щоб об’єднати жіночий колектив, потрібно знайти для дівчат спільного ворога. Нехай цим ворогом буду я, але ви будете єдиною командою”. На початках, коли були молодшими, ми боялися тренера і ображалися на нього. Та тепер навчилися на подібні нюанси закривати очі. Покричавши на нас на тренуванні, тренер прийде до нас поспілкуватися з усією можливою теплотою. Він ставиться до нас, наче до рідних. Під час гри тренер мовчить лише в одному випадку: коли абсолютно всі гравчині стараються з усіх сил, коли очі горять від бажання грати і перемагати. Навіть коли при цьому не все виходить.
 
- Трансляції яких видів спорту ви намагаєтеся не пропускати?
- З великим задоволенням дивлюся футбол. Я сама колись грала: у ДЮСШ ходила паралельно у гандбольну та футбольну секції. Мене навіть запрошували до івано-франківської жіночої команди. Та я обрала гандбол. Проводжаючи мене до Львова, футбольні тренери казали: “Якщо у тебе не складеться з гандболом, приїжджали до нас. Наша пропозиція залишається в силі”. На футбольному полі я також грала у центрі, розігруючою. Та я знала, що у футбол більше не повернуся. Жіночий футбол дивитися не можу. Тому вмикаю телевізор, лише коли грають чоловіки. Найбільше мені імпонує німецький футбол, особливо “Баварія”. Коли баварці грали у Львові проти “Шахтаря”, я не могла пропустити цей матч.
Автор Олена Садовник, за матеріалами www.wz.lviv.ua
 
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти

Анонси
До уваги вступників!
Львівське училище фізичної культури запрошує до конкурсного відбору перспективних спортсменів-учнів 7-11 кл. Розклад випробувань:
Велоспорт: 24-25 квітня, Велотрек НСБ ЛВС МОУ, м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а
Вільна боротьба 1 травня (дівчата): спеціалізований зал боротьби ЛУФК, м. Львів, вул. кн. Ольги, 1
Легка атлетика: 4 травня, стадіон ФСТ "Динамо", м. Львів, вул. Янева, 10
Гандбол (дівчата): 7 травня, спортивний зал ЛНУ ім. І. Франка, м. Львів, вул. Черемшини, 31
Боротьба вільна (юнаки): 11 травня - Спеціалізований зал боротьби ЛУФК м. Львів вул. кн. Ольги, 1
Веслування на байдарках і каное: 10-11 травня, оз. Наварія, СДЮСШОР "Веслярик"
Сучасне п'ятиборство: 16-17 травня - НСБ ЛВС МОУ, м. Львів, вул Клепарівська, 39-а
Футбол (хлопці): 12 травня - 2004/2005 р.н. (додатковий відбір) - футбольне поле ЛУФК м. Львів, вул. кн. Ольги, 3
Футбол (хлопці): 19 травня - 2007 р.н. (ІІ етап) - футбольне поле ЛУФК м. Львів, вул. кн. Ольги, 3
Стрільба з лука: 22 травня - стрілецький комплекс НСБ ЛВС МОУ, вул. Клепарівська, 39-а
Водне поло: 19, 26 травня - басейн Палацу спорту "Динамо", вул. Д. Вітовського, 53
Кульова стрільба: 23-24 травня - Стрілецький комплекс НСБ ЛВС МОУ, вул. Клепарівська, 39-а
Фехтування: 29-30 травня - Палац спорту "Динамо", м. Львів, вул. Вітовського, 53


Гандбол

Гандбол

Валієва, Дмитришин і Прокоп’як – переможниці Кубка України з гандболуЛьвівська «Галичанка» вп'яте поспіль стала чемпіоном УкраїниМолодші гандболістки ЛУФК старших подруг не наслідувалиГандболістки ЛУФК – чемпіонки УкраїниЛьвівська «Галичанка» - гандбольні пентакампіонкиМолодші гандболістки ЛУФК вийшли у фінальну шісткуГандболістки ЛУФК продовжують боротьбу за нагородиГандбольна «Галичанка» зміцнила своє лідируюче становищеПід керівництвом нового тренера «Галичанка» здобула перемоги над херсонською «Дніпрянкою»Шестеро вихованок ЛУФК запрошені до юніорської гандбольної збірноїШестеро вихованок ЛУФК запрошені до національної збірної з гандболу«Галичанка» і «Карпати» в Ужгороді розійшлися миромІрина Прокоп’як – дівчина «made herself»Гандболістки ЛУФК спротиву від суперниць не відчулиСтельмах і Прокоп’як – найкращі на турнірі у Польщі