48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Веслування на байдарках і каное : Т. Міщук: «До Львова приїхав кандидатом у майстри спорту, а вже за рік виконав міжнародного майстра»


       
      На ХХХІ літніх Олімпійських іграх-2016 у Ріо-де-Жанейро Львівщина була представлена 18-ма спортсменами. Але нагороду вдалося вибороти лише вихованцю Львівського училища фізичної культури Тарасу Міщуку. У передостанній день Ігор-2016 він у парі з Дмитром Янчуком з Полтавщини фінішував третім у фінальному заїзді каное-двійок на дистанції 1000 метрів.
Саме з обговорення деталей «бронзового» фінішу у Ріо й розпочалася розмова Тараса з кореспондентом IA ZIK.
 
– Тарасе, коли ти усвідомив, що разом з Дмитром став призером Олімпіади і якою була перша твоя реакція на найбільший наразі успіх у кар’єрі?
– Усвідомив лише на п’єдесталі, коли нам вручили медалі, а точніше аж тоді, коли піднімався прапор України разом із знаменами Німеччини та Бразилії. Коли перетнули фініш, я не одразу зрозумів, що ми посіли третє місце. Ведучим у нашому дуеті є Дмитро, а доріжки в Ріо були дуже широкі і тому я бачив тільки два сусідні каное. Знав, що ми боремося за «бронзу», бо німці і бразильці йшли з самого початку помітно швидше. А от чи вдалося нам випередити росіян та угорців, я не знав. Зрозумів, що таки саме ми треті по реакції Дмитра – щойно перетнули фініш, він одразу почав тішитися. Коли я побачив його радість, то якось одразу так тепло стало на душі – добре, що в призерах. Але в той момент, я ще не відчув себе медалістом саме Олімпійських ігор. Радий був, що виконали поставлене завдання. А що це олімпійська «бронза», як вже казав, усвідомив лише на п’єдесталі пошани.
 
– І як, важка олімпійська нагорода?
– Розумію про що ви питаєте, але скажу, що вона й у прямому значенні не легенька. А її спеціально зважив – 488 грамів. Ну а в сенсі, наскільки важко було її здобути, то не буду розповідати про усі роки, що йшов до неї, а скажу тільки, що ми з Дмитром рік з лишнім багато в чому собі відмовляли. Режим був дуже строгий. Для прикладу, я рік не їв солодкого, випічки, ніяких чіпсів, газованої води, квасу тощо. Вживали тільки рибу, а з м’яса – виключно курятину. Про свинину скажу, що навіть забув якою вона є на смак (сміється – Авт.). Ну а про пиво чи щось міцніше, то взагалі мовчу. Але без чоловічих напоїв я обходився без проблем, бо ніколи й не мав до них тяги. Зрозуміло, доводилося й дотримуватися строго розпорядку дня – вчасно лягати спати, зранку підйом і далі усе за планом.
 
– Напевне, усе це витримати важко було перш за все в моральному плані?
– Було не просто, але не було й надто складно. Допомагала мета, а вона у нас була чіткою – виграти олімпійську медаль.
 
– А коли ти взагалі вперше почав мріяти про олімпійський п’єдестал?
– Коли б я зараз сказав, що з дитинства, або коли почав займатися веслуванням на каное в рідному Дубно, то це була б неправда. До закінчення середньої школи я хотів стати пожежником. Спортом я займався і виходило в мене не погано, але я в ті роки навіть не думав про те, щоб пов’язати своє життя із професійним спортом. У мене два двоюрідних брата служать пожежниками. Я частенько приходив до них у частину і мені також хотілося піти їхнім шляхом. Після школи хотів поступати в інститут МНС, але для батьків це було не по кишені. Не склалося й з поступленням у Рівненський педуніверситет. І тут мій кращий товариш Роман Дудчак, який на той час навчався у Львівському училищі фізкультури, запропонував і мені спробувати поступити у цей навчальний заклад. Я послухав його поради. До Львова приїхав кандидатом у майстри спорту, а вже за рік виконав міжнародного майстра, ставши серед юніорів другим на Європі та третім на чемпіонаті світу. Ну й пішло-поїхало…
 
– Виходить, пожежника з тебе не вийшло, зате тепер і Львів, і Україна має бронзову медаль. А «золото» могло бути?
– Рік тому ми виграли чемпіонат Європи. Але за спинами чули розмови про те, що нам з Дмитром просто повезло. Дуже хотіли довести, що це не так на Європейських іграх-2015 у Баку. У фіналі за 250 метрів до фінішу йшли першими, але не витримали фінішного спурту суперників і залишилися взагалі без медалей – лише п’яті. Тому до Ріо їхали із завданням виграти медаль. Зрозуміло, краще було б «золото», але ми й «бронзі» раді. Тим більше ми з Дмитром ще молоді (Міщуку наразі 21 рік, а Янчуку 23 – Авт.) і будемо усе робити, щоб за чотири роки змагатися в Токіо. Головне, аби було із здоров’я все гаразд – тоді зробимо усе, щоб стати чемпіонами. Ну а в Ріо німецький та бразильський каное були сильнішими.
 
– На середині дистанції – відмітці 500 метрів – ви йшли тільки п’ятими. Такою була ваша тактика?
– Після Баку, де ми провалили заключні 250 метрів, спільно з тренерами вирішили змінити розкладку проходження дистанції. За жеребом нашими сусідами в фіналі у Ріо були німці. Тягатися з ними було дуже важко, а коли відверто, то просто нереально. Надто вже сильним є лідер цього екіпажу Себастьян Брендель, якого у світі веслувальників називають не інакше, як жива легенда каное. Щоб ви розуміли, скажу, що зазвичай спортсмен готується в сезоні на один, або на два головних старти, де робить усе, щоб показати свій максимум. А Себастьян за чотирирічний цикл виграв усі (!) гонки в каное-одиночці – це справжня фантастика! Ну і його напарник – Ян Вандрей також дуже сильний каноїст.
 
– Вибач, що перебиваю, але ж ви з Дмитром у них раніше вигравали…
– Так, але в Ріо у нас шансів не було апріорі. Справа в тому, що Олімпійський канал у Бразилії розташований таким чином, що там практично увесь час дме зустрічний вітер. Коли б був принаймні штиль, не кажучи вже про попутний вітерець, тоді б насправді ми цілком могли у них й виграти. Наприклад, на цьогорічному етапі Кубка світу в німецькому Дуйсбургу ми фінішували першими з солідною перевагою – більше, ніж корпус каное. Але там був наш вітер, а в Ріо – їхній.
 
– А в чому проблема? Погодні умови ж однакові для усіх учасників.
– Проблема у вазі. Німці – це просто машина м’язів. Те саме стосується й бразильців. У мене ж бойова вага – 82 кг, а в Дмитра взагалі тільки 72 кг. Тому з нашими півтора сотнею кг на двох гребти проти вітру набагато важче.
 
– Зрозуміло, давай повернемося до фіналу…
– Так от, ми вирішили, що будемо тягнутися зі старту за німцями. Розуміли, що коли будемо поряд з ними, то значить у нас є шанс боротися за медаль. Як я вже казав, разом з німцями вперед одразу вирвалися бразильці. А наше відставання на 500 метрів від росіян та угорців було мінімальним. На третій чверті дистанції ми почали нарощувати швидкість і за 250 метрів до фінішу вже були третіми. Тоді, пам’ятаю, я подумав «ні, тепер ми медаль вже нікому не віддамо!». Але фінішна «рубка» була дуже рівною. Що там казати, угорців (між іншим, чемпіонів світу) ми випередили менше, ніж на чверть секунди. А от росіяни темпу не витримали.
 
– Ти розповідав, що в минулому ви не завжди витримували фінішний спурт. Тепер вдалося – це виключно через зміну розкладки проходження дистанції?
– Не тільки. Увесь підготовчий період на тренуваннях ми використовували новинку – після фінішу дистанції 1000 метрів на кілька секунд скидали швидкість, а після цього виконували ще один ривок тривалістю до 30 секунд. Це дуже допомогло нам розвинути витривалість на заключній частині дистанції. Вважаю, саме завдяки цим тренуванням у фіналі ми зуміли дотерпіти і не дозволили угорцям себе обійти, хоча вони дуже добре прискорилися на останніх метрах і здавалося, ось-ось нас «з’їдять»
За матеріалами www.zik.ua
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти

Анонси
Додатковий контингент: 6,14 червня - стадіон ФСТ "Динамо", м. Львів вул. Янева, 10


Веслування на байдарках і каное

Веслування на байдарках і каное

Юрій Шутяк і Мар’ян Река – дворазові чемпіони України у перегонах на каноеСофія Поцюрко – триразова золота медалістка юнацького чемпіонату України з веслуванняАндрухів, Михальська і Жеплінська – чемпіонки України з веслувального марафонуТарас Міщук – бронзовий призер Кубка світу з веслування на двомісному каноеНа юніорській першості України веслувальники ЛУФК серед кращихВихованці ЛУФК серед лідерів молодіжного веслування УкраїниЛьвівське училище фізичної культури шукало талановитих веслярівЛьвівське училище фізичної культури запрошує на навчання юних спортсменів на відділення веслуванняВихованці ЛУФК Кушнірук, Савчин і Зуб – переможці юніорського Кубка України з веслуванняВчорашні юніори Нагорний, Мазовський, Озимок і Терета серед веслувальної еліти не загубилисяДмитро Озимок – лауреат обласної премії імені В’ячеслава ЧорноволаАнастасія Горлова – найкраща спортсменка Львівщина за результатами серпня 2018рокуАнастасія Горлова – бронзова призерка чемпіонату світу з веслуванняВергелес, Горлова і Міщук стартують на веслувальному мундіаліДмитро Озимок – срібний призер чемпіонату світу з веслування