Непрофільні види : Уляна Фрідріх: «Планую вступати до Університету фізичної культури»

Учениця 11 класу Львівського училища фізичної культури Уляна Фрідріх здобула перемогу на чемпіонаті України зі самбо серед юніорів, перемігши всіх суперниць достроково.

Їй лише 16 років, та вже має в активі чимало нагород, яким можуть позаздрити й старші спортсмени. Днями Уляна повернулась з Керчі, де в боротьбі за медалі чемпіонату країни зійшлися понад двісті хлопців та дівчат.

Про своє захоплення цим бойовим мистецтвом, тренування та перемоги розповідає призерка змагань.

— Уляно, чому ти захопилась боротьбою?

— Я з дитинства була дуже непосидючою. Товаришувала переважно з хлопцями, тож про бійки знала багато! (Усміхається). Коли мені було вісім років, мама вирішила кудись спрямувати мою енергію, відвела на дзюдо. Ним я займаюсь 8 років, а оскільки дзюдо та самбо дуже схожі між собою, то виступаю у двох цих одноборствах.

За ці роки здобула вже трохи титулів — зараз я триразова чемпіонка України з дзюдо, дворазова чемпіонка України зі самбо, бронзова призерка чемпіонату Європи зі самбо. Також маю із дзюдо та самбо звання кандидата в майстри спорту.

— Багато тренуєшся, аби досягти таких результатів?

— Загалом у мене сім тренувань кожного тижня. У понеділок, вівторок та четвер маю по одному заняттю, а по середах та п'ятницях ходжу в зал двічі на день. На ранкових тренуваннях спершу розминаюсь, бігаю, роблю вправи на розтяжку, а тоді працюю з манекеном. Його вага — 30 кілограмів, я повинна якомога швидше кидати його на землю по кільканадцять разів.

Тоді беру важчий манекен — на 35 — 40 кілограмів, роблю кілька підходів. Кидати такого "суперника" треба різними способами — прямо, прогинаючись, через стегно, під час падіння. Також на тренуванні я підтягуюсь і виконую жим лежачи, аби гартувати фізичну силу. А на вечірніх тренуваннях займаюсь зі спаринг-партнеркою. Виконуємо кидки на швидкість, контрприйоми, боремось стоячи.

Ми маємо бути готові до будь-який атак суперника на татамі. Поєдинок триває чотири хвилини, за цей час треба покласти противника на лопатки. До слова, мені на чемпіонаті України вдалось здобути три дострокові перемоги, тобто я змагалась кільканадцять секунд. Для "чистої" перемоги, одним кидком, треба всього 5 секунд.

— Стежиш за підтриманням ваги?

— У самбо я борюся у ваговій категорії 65 кілограмів, у дзюдо — 63 кілограми. Вага у мене постійно коливалась, але на дієти я не сідала. (Усміхається). Зараз важу 62 кілограми — все завдяки правильному харчуванню, адже намагаюсь споживати лише натуральні продукти, без "хімії", та заняттям спортом. Узагалі, спорт дуже допомагає в житті — мій організм здоровий, постійно в тонусі. Раджу займатись бойовими мистецтвами вже з раннього віку, адже вони не настільки травматичні, як видається, — я відбувалась лише синцями та розтягненням м'язів.

— Які плани у юної чемпіонки?

— Я вже готуюсь до наступних змагань — 12 лютого їду на чемпіонат України з дзюдо серед кадетів. Це буде відбір на Кубок Європи з дзюдо. Паралельно готуюсь підкорити Європу і в боротьбі самбо. Ще мушу не забувати про навчання — адже я в 11 класі, тож цьогоріч пишу ЗНО. Планую вступати до університету фізичної культури.

А коли знаходжу вільну хвилинку від навчання та тренувань, поспішаю на кухню — стараюсь зготувати щось смачненьке для себе та родини...

Автор: Олена КОВАЛЬСЬКА, www.galsports.com

<<<