48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Кульова стрільба : Роман Бондарук: «Я в спокійному режимі готуюся до Олімпійських ігор…»


        Менш ніж через рік у тирі Ріо-де-Жанейро-2016 у вихованця Львівського училища фізичної культури  Романа Бондарука буде третя спроба поцілити в олімпійську медаль. Про драйв швидкісної стрільби, про особливе вміння вимірювати секунди без годинника, про пістолет-раритет, а також про злий жарт долі на Олімпіаді в Пекіні один із найтитулованіших стрільців української збірної розповів в інтерв’ю “ВЗ”.
 
— Олімпійську ліцензію я здобув на липневому чемпіонаті Європи у Маріборі,— розповів Роман. — В особистій першості став четвертим (а в командному турнірі — срібним призером). У кваліфікації я зафіксував один із найкращих результатів у світі, який вдавалося вибити лише чотирьом стрільцям, — 590 очок. Це лише на три пункти менше за світовий рекорд, який належить німцеві Крістіану Райцу. А в фіналі четверте місце, останнє, що гарантувало ліцензію, виборював у перестрілці з французом Клементом Бессаге, в якого також ще не було олімпійської перепустки. З п’яти можливих влучень я записав на свою користь чотири, а мій суперник – три. Ось так і здобув квиток до Ріо-де-Жанейро, застрибнувши до передостаннього вагона олімпійського потяга. На попередніх ліцензійних турнірах — етапах Кубка світу, Європейських іграх і чемпіонаті світу — я зупинявся на п’ятій позиції, лишень за один крок від прохідного результату. Заключний ліцензійний турнір, кубковий етап у Габалі, пройшов під китайським домінуванням. Дві останні олімпійські перепустки здобули представники Піднебесної.
Змагатися за ліцензії на останньому турнірі — сумнівне задоволення: коли нервова напруга досягає межі, демонструвати влучну стрільбу вкрай складно. Чотири роки тому у відборі до Лондона ліцензію мені принесло “срібло” заключного відбірного турніру – чемпіо­нату континенту. Тепер же усе склалося менш драматично. Я в спокійному режимі готуюся до Олімпійських ігор, де разом зі мною за нагороди у швидкісній стрільбі з пістолета змагатимуться французи, американці, німці, китайці.
 
— Ви змагаєтеся у стрільбі як із пневматичної, так і малокаліберної зброї. Олімпійська чемпіонка Олена Костевич зізналась, що це два різні світи, між якими є мало спільного…
— Це правда. При цьому основ­ний акцент роблю на олімпійську дисципліну, швидкісну стрільбу. Та не забуваю і про стрільбу зі стандартного пістолета на 25м та з револьвера, у яких розігруються нагороди чемпіонатів світу і Європи. А також час від часу треную вправи, в яких виступаю виключно на чемпіонатах України,— стрільбу з пневматичного пістолета та довільного пістолета на 50м. Усі ці, здавалось би, другорядні дисципліни допомагають досягти кращих результатів власне у швидкісній стрільбі. Згадані мною повільні вправи дозволяють чіткіше виконувати кожен окремий постріл. У швидкісній стрільбі я за лічені секунди виконую п’ять пострілів, акцентуючи увагу на цілій серії. А ось відточити кожен окремий постріл, «вилизати» усі технічні нюанси дозволяє саме стрільба з пневматичного та довільного пістолета, де кожну спробу можеш виношувати і 25 сек. Згодом усі ці напрацювання втілюю на швидкості.
 
— Чому саме швидкісна стрільба?
— Ще 25 років тому (усміхається) стало зрозуміло, що ця вправа вдається мені якнайкраще. А ось у мого батька і тренера Романа Бондарука з нею не складалися стосунки: він спеціа­лізувався на повільній стрільбі, а тепер передає свої секрети біатлоністам. Швидкісна стрільба — надто специфічна. Ось як змагаються у повільній? Якщо щось не вдається, якщо неможливо вгамувати нервове збуд­ження, спортсмен відкладає зброю і йде погуляти чи спілкує­ться з тренером. Хвилин через десять повертається з абсолютно іншим настроєм і продовжує стріляти. У нас же через три секунди після команди “Старт” запалюються мішені і за наступні 4 сек. ти змушений зробити п’ять точних пострілів. Тонкі матерії твого душевного стану при цьому нікого не хвилюють. Ось цей драйв, психологічний екстрим мені й імпонує. Як, загалом, і глядачам. Не кожен глядач навіть на принципових стартах буде півтори години спостерігати, як спортсмен за цей час зробить 60 однакових пострілів. Ми ж виконуємо шість серій протягом десяти хвилин. І лідери у нас нерідко змінюються після кожної серії: одна помилка за дві секунди може відкинути тебе з першої позиції відразу на останню.
Ми повинні абсолютно точно відчувати час — до сотих часток секунди. Так заключну серію, на яку нам відводиться 4 сек., слід виконати саме за чотири секунди, а не швидше. Якщо поспішиш, це відразу позначиться на якості стрільби. Провести хорошу стрільбу за 3,6 сек. практично неможливо. Тому ми змушені ризикувати і стріляти на межі фолу. Усі фіналісти змагань світового рівня стріляють 3,95- 4,00.
 
— Як ось це відчуття часу допомагає вам у неспортивному житті?
— У спорті у нас усе розписано по секундах. Тож на змаганнях, де на підготовку суддя дає нам рівно одну хвилину, ми постійно дивимося на годинник. А ось поза спортом легко зміг би прожити без годинника. Уже багато років щодня прокидаюся о пів на восьму. Та тепер контролювати час мені допомагає живий “будильник” — дев’ять місяців тому у мене народилася донька, яка також прокидається у цей час. Вроджене відчуття часу — це у нас вже сімейне (усміхається). А на відпочинку ці тонкі відчуття мені не стають у нагоді. Моє захоплення — рибалка, де час тягнеться аж до безконечності  (сміється).
 
— Олександру Петріву львівський зброяр Ніязі Ібрагімов із двох різних моделей зібрав унікальний пістолет, з яким він і став олімпійським чемпіоном Пекіна. А чим цікава ваша зброя?
— Я, напевне, єдиний спортсмен у світі, хто на міжнародних змаганнях стріляє ще з радянського пістолета — ИЖ-35, 1987 року випуску. Суперники дивляться на нього із неприхованим здивуванням. А 70-річні судді, які самі колись стріляли з такого ж, із зацікавленням підходять, щоб подивитися на мій раритет. ИЖ мені служить уже понад 35 років. Двічі він підводив мене. Зламався на Європейських іграх, коли я у фіналі боровся за олімпійську ліцензію і став п’ятим. А також чотири роки тому на континентальній першості. Та від цього не застрахована жодна техніка. Я дуже люблю свій пістолет і ніколи не називаю його залізякою (усміхається).
Довго я вагався, змінювати мені зброю чи ні. І ось тепер вирішив випробувати модель пістолета, з якого стріляє весь цивілізований світ,— італійський Pardini. Зазвичай фірма-виробник елітним спортсменам надає свою зброю безкоштовно. Але в українських реаліях, у зв’язку з розмитненням й іншими перешкодами, дешевше зброю купити. У нас простіше придбати автомат Калашникова чи снайперську гвинтівку Драгунова, ніж дрібнокаліберний швидкісний спортивний пістолет. Такі закони: будь-яка нарізна зброя у нас заборонена. Та у Львівському управлінні у справах спорту обіцяли до Олімпіади придбати для мене цей пістолет. Принаймні у мене буде вибір.
 
— У Пекіні до заключної серії ви претендували на медаль. А чемпіоном у підсумку став Олександр Петрів. Чому?
— У фінал я вийшов з третім результатом після американця Сандерсона та росіянина Якімова, які стріляли зі мною в одній “зв’язці” і також залишилися без медалі. Утримати перевагу значно важче, ніж наздоганяти лідерів. Але, окрім цього, був ще один нюанс. Найкращі на той час стрільці, німці Райц і Шуман, у кваліфікації були, відповідно, шостим і п’ятим, і стріляли фінал разом із четвертим Петрівим. Німці відкарбовували кожен свій постріл з точністю робота, вміщуючи серію у потрібні чотири секунди. Разом з ними у німецькому ритмі стріляв і наш Олександр. “Мій” же юний росіянин спеціалізується на повільній стрільбі, і час відчуває не так тонко. Американець на той час також був не надто сильним: його олімпійський кваліфікаційний результат, доволі посередні 583 очки, став тоді найкращим у кар’єрі. У фіналі я нервував: суперники уже завершили, а я ще не дійшов до п’ятої мішені. Можливо, у зв’язку з олімпійським стресом зі мною щось не так? Може, я не встигну? І я “обрізав” свій останній постріл. А потім побачив на моніторі, що суперники, і я уже разом з ними, стріляли надто швидко. І менш влучно
Автор Олена Садовник, за матеріалами www.wz.lviv.ua
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти



Кульова стрільба

Кульова стрільба

На всеукраїнських змаганнях у Рогатині Софія Пакліковська була поза конкуренцієюПавло Коростильов очолив європейський рейтингСтудент ЛУФК Павло Коростильов – найкращий спортсмен Львівщини у березні 2019р.Юрій Колесник – срібний лауреат Гран Прі Юзефа ЗапедзкогоВолодимир Пастернак – бронзовий призер представницького турніру у ПольщіДо особистого європейського «золота» Павло Коростильов додав командне «срібло»Денис Баблюк – дворазовий чемпіон Європи зі стрільби по рухомій мішеніСтудент ЛУФК Денис Баблюк – чемпіон Європи зі стрільби по рухомій мішеніНа чемпіонаті Європи зі стрільби студент ЛУФК Гліб Кігітов за крок від медалі«Бронза» та «срібло» Ігора Кізими на чемпіонаті Європи зі стрільбиУчениця ЛУФК Яна Чучмарьова – чемпіонка Європи зі стрільбиЦарьков і Пастернак взяли участь у Кубку світуКігітов, Чучмарьова і Коростильов у шестірці кращих на престижних стрілецьких змаганнях у МюнхеніКізима і Баблюк на подіумі Зимового чемпіонату України зі стрільби по рухомій мішеніГалкіна і Царьков відзначилися у гвинтівочній програмі стрілецького чемпіонату України