48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Вільна боротьба : Тетяна Кіт: «У Латвії, коли пройшла до фіналу, моїй радості не було меж»


          
      На чемпіонаті Європи з боротьби, який завершився у Ризі, віце-чемпіонкою у категорії до 55 кг стала вихованка Львівського училища фізичної культури боротьби Тетяна Кіт (на фото). На шляху до фіналу підопічна Ореста Скобельського та Миколи Пукіша не віддала суперницям жодного бала. А у вирішальній сутичці з росіянкою Іриною Ологоновою 21-річній українській борчині, яка лише другий сезон виступає за дорослу збірну, забракло зовсім трішки. Про фартові косички, «бійку» на килимі а також вміння «мандраж перетворити на кураж» Тетяна Кіт розповіла в інтерв’ю «ВЗ».
 
-У мене не було сумнівів у перемозі над естонкою Анастасією Красновою, з якою мені довелося боротися вже у першій сутичці, — поділилася враженнями Тетяна Кіт. – А ось другий поєдинок – проти чемпіонки Європи-2013 Роксани Засіної – обіцяв бути куди важчим. Полячка фізично дуже сильна і досвідченіша за мене. Морально налаштуватися на боротьбу з нею було непросто. Та у зустрічі з естонкою я добре розігрілася: тіло, як у нас кажуть, звикло до килима. Тож продовжила атакувати. У першому періоді пройшла Засіній у ноги, здобула два очки і зуміла утримати рахунок до завершення сутички.
У півфіналі з білорускою Заліною Сєдаковою також не виникло проблем: я перемогла її достроково за явної переваги. Заліна потрапила у мою пастку: я зробила прохід у ноги з переведенням боротьби у партер на чотири бали, потім навздогін провела ще один двобальний прийом. І не дала суперниці оговтатися, аж поки суддя не зупинив сутичку. На кону у цій зустрічі стояв вихід до фіналу, і я весь час повторювала собі: «Я мушу перемогти. Якщо не використаю свій шанс тут і тепер, можу залишитися без медалі». Чотири роки тому на юніорській першості світу я поступилася Сєдаковій у сутичці за третє місце. У Заліни якийсь надто нервовий стиль боротьби. Та мене це вже не бентежило, я добре знала, що і як потрібно робити. Як не намагалася, Сєдакова не змогла виконати жодного зі своїх улюблених кидків.
 
— У фіналі на перших хвилинах сутички ви були близькі до того, аби уперше обіграти росіянку Ірину Ологонову. Що не вдалося?
Ологонова – мій постійний головний біль. У Ризі це була вже третя моя поразка цій суперниці. Восени на чемпіонаті світу у Лас-Вегасі я зустрілася з нею уперше – у стартовій сутичці. Тоді програла ще до початку поєдинку: після розминки довго чекала на сутичку, нервувала і «перегоріла». Весь час ловила себе на відчутті, що боротися з Ірою вкрай незручно: вона низенька і тому проходити їй у ноги непросто. Вдруге я поступилася їй на командному турнірі – Кубку Європейських націй.
 
— Яку тактику готували «на Ологонову» на ризький чемпіонат Європи?
— Загалом, на суперниць не готую щось конкретне, радше імпровізую і намагаюся використовувати ситуації, які складаються на килимі, на свою користь. У Ризі тренери наставляли, аби з росіянкою я більше працювала руками, «засмикувала» її і проходила в ноги. І на початках мені це вдавалося: виконала прохід і повела у рахунку – 2:0. Та згодом дозволила їй зробити те саме. У подальшому використала хороший момент і повторила цей прийом, та Ірина чудово відпрацювала у захисті. Моя помилка полягала в тому, що після цієї невдачі я надто пізно включилася у боротьбу. Свою заключну атаку виконала успішно і зменшила відрив до двох балів. Якби голова суперниці не вийшла за межі килима, я би продовжила свою атаку (вже тримала росіянку у схресному захваті) і цього вистачило б для перемоги. Та суддя підняв нас у стійку, а таймер відлічував останні секунди нашої сутички…
 
— Як налаштовуєтеся на принципові сутички?
— Мені допомагають тренери Орест Скобельський та Андрій Стадник. Подовгу розмовляють зі мною, «присипляють» мій мандраж. Перед сутичками я завжди страшенно хвилююся. І часто згадую слова мого багаторічного наставника, покійно Олега Сазонова: «Ось цей мандраж потрібно перетворити на кураж». Це допомагає. Кураж з’являється відразу після свистка арбітра. Чи налаштовуюся на агресію? До початку сутички – ні. Але у боротьбі різне трапляється. Якщо суперниці діють надто жорстко – викручують пальці чи боляче смикають за волосся – до куражу додається адреналін. Іноді випадково зачепить тебе суперниця рукою по обличчю… Та коли ти від змагального напруження дзвениш, будь-який жест може стати приводом для того, щоб відповісти, втрутитися у таку собі бійку.
 
— У вас доволі довге волосся. Хто вам косички перед змаганнями заплітає?
— У Ризі мене заплітала Юля Благиня-Хавалджи, яка стала бронзовою призеркою у вазі до 53 кг. Заплітаючи, сказала: «Мої «колоски» фартові. Два роки тому я плела косички Аліні Махині. І що – вона виграла чемпіонат Європи!». «Побачимо», — подумала я. І якось підсвідомо повірила у це! Так що мої косички додали мені впевненості під час сутичок.
 
— На чемпіонаті світу ваша заключна, «бронзова», сутичка завершилася перемогою. На першості Європи фінал – поразкою. Яка ж медаль принесла вам більше задоволення?
— Я щиро раділа «бронзі» чемпіонату світу – це була моя перша медаль в офіційних змаганнях серед дорослих. У Латвії, коли пройшла до фіналу, моїй радості також не було меж. Та після поразки засмутилася – хотілося більшого. Тим паче, у Ризі вручали такі гарні чемпіонські паси (сміється). Та довго не сумувала. Тепер я щаслива, що у мене є срібна медаль.
 
— Ви пам’ятаєте ваші перші змагання?
— Це був один із дитячих турнірів, який проводили в Івано-Франківській області. Я прийшла у боротьбу у четвертому класі і через кілька місяців після початку тренувань поїхала на змагання. Боролася у категорії до 29 кг (посміхається). Ці змагання запам’яталися мені однією сутичкою. Разом з нами в залі тренувалася одна дівчинка, яка займалася боротьбою значно довше за мене. Тренери ніколи не ставили нас у спаринг, пояснюючи це тим, що вона доросліша і сильніша. І ось на тому турнірі ми змагалися в одній категорії, і я перемогла. А потім, повернувшись до Калуша, з гордістю повторювала тренерам: «Ось бачите…»
У боротьбу я пішла услід за старшим братом. Ми з татом приходили забирати на чотири роки старшого за мене Святослава з тренувань. І поки хлопці перевдягалися, я у борцівському залі вволю бігала і стрибала. Тренери, серед них і мій перший наставник Микола Пукіш, не раз запрошували: «Приходь до нас на тренування, тобі сподобається боротьба!» За цей час я вже здружилася з усіма борцями і одного разу таки прийшла до залу раніше – на тренування. Мені справді усе сподобалося – і самі тренування, і перша перемога на тому турнірі в Івано-Франківську. Я завжди в усьому тягнулася за старшим братом: він на гімнастику йшов, і я за ним, а потім на боротьбу разом ходили. Та Святослав через декілька років завершив заняття боротьбою. А для мене це стало одночасно хобі та професією, яка дозволяє заробити на життя.
 
— Чим ще ви захоплювалися у дитинстві?
— Займалася у художній студії. Та з часом тренер сказав: аби стати хорошим майстром, ти повинна зробити вибір – або малювання, або боротьба. І я не шкодую, що обрала спорт. Хоча деколи після неприємних поразок лежу, вся така побита, плачу і шкодую себе: «Ну і навіщо мені ця боротьба?» Та дуже швидко це минає, і знову із задоволенням занурююся у тренування. А малювання дозволяє мені на зборах розслабитися та відволіктися: у вільні хвилинки я знаходжу в Інтернеті цікаві сюжети і переношу їх на папір.
Автор Олена Садовник, за матеріалами www.wz.lviv.ua
 
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти



Вільна боротьба

Вільна боротьба

Падошик, Томищ і Повк – бронзові призерки міжнародного турніру «Ведмежатко»Лівач, Береза і Лисак – переможниці міжнародного турніру у БолгаріїСофія Шеремета – переможниця меморіалу Леоніда Дуная з боротьбиАнгеліна Лисак: «Якщо на цю Олімпіаду не потраплю, на наступну шанси будуть більшими»На молодіжному чемпіонаті України Юрій Ідзінський усіх суперників поборов достроковоНа борцівському чемпіонаті України вихованки ЛУФК здобули 18 медалейПід час меморіалу Стадніка розіграли своєрідну першість ЛУФКЮрій Ідзінський – переможець всеукраїнського турніру на призи Олександра МедведяПоловина нагород Кубка України з боротьби дісталося вихованкам ЛУФКВасиль Шуптар – чемпіон України з боротьбиСергій Михайлишин – чемпіон України з боротьбиБорці ЛУФК – переможці турніру імені Богдана ХмельницькогоБорчині ЛУФК відзначилися на Берлінському турніріХристина Береза – бронзова призерка молодіжної світової першості з боротьбиЧетверо вихованців ЛУФК очолили оновлений рейтинг кращих борців світу