48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Вільна боротьба : Оксана Лівач: "Перша ціль - це Токіо, хочу потрапити на Олімпіаду"


    Нашою співрозмовницею є вихованка Львівського училища фізичної культури, бронзова призерка минулорічного дорослого чемпіонату світу з вільної боротьби, багаторазова переможниця та призерка чемпіонатів світу і Європи серед молодіжних вікових груп Оксана Лівач.
Минулого тижня 21-річна уродженка Івано-Франківщини, а нині львів’янка, вдруге поспіль стала чемпіонкою Європи серед жінок віком до 23 років (вагова категорія до 50 кг). У вирішальній, гранично напруженій сутичці з росіянкою Надією Соколовою, програючи 0:4, українська борчиня таки зуміла вирвати перемогу й від радості навіть станцювала просто на килимі. Учора, 10 березня, вона повернулася із сербського міста Новий Сад, де проходив чемпіонат континенту, до Львова й того ж дня знайшла час, щоб зустрітися з кореспондентом Leopolis.news.
Оксано, на шляху до фіналу ти провела три сутички і всі виграла достроково. Чи створювали суперниці тобі якісь складні проблеми?
 
Не сказала б. Першою суперницею була представниця Угорщини Б’янка Речі. Вона перейшла з юніорів, сутичка з нею була своєрідною розминкою для набуття впевненості.
Перед другим поєдинком було більше переживань, бо з білорускою Ксенією Станкевич я не раз зустрічалася раніше. Вона незручна для мене, на попередньому чемпіонаті Європи мала з нею дуже великі проблеми, але мені таки вдалося тоді мінімально виграти в неї. І коли цього разу готувалася до протистояння, був невеликий мандраж. Проте я була впевнена, що переможу, тому що на ці змагання налаштовувалася рішуче, щоб підтвердити свій титул минулорічної чемпіонки. Тим паче після бронзи дорослого чемпіонату світу (у жовтні 2018 року в Будапешті – авт.) у мене з’явилося більше впевненості. Я просто виходила з білорускою і виконувала свою роботу, свої прийоми.
Третю сутичку провела з представницею Польщі Катажиною Камінською. Поляки приїжджали до нас на збори в Кончу-Заспу. З цією суперницею стояла в парі, тому вона мені була знайома, я її «промацувала» і на тренуваннях перемагала. Тому була впевненість, що здолаю її. Проблем з нею теж не було – виграла достроково.
 
У фіналі тобі випало зустрітися з доволі титулованою російською борчинею Надією Соколовою. Як налаштовувалася? Зокрема, і враховуючи той фактор, що зустрічалася з представницею держави, яка веде війну проти України.
Чесно, я про програш навіть не думала. Не пробачила б собі, якби програла. Було завдання брати тільки перше місце. Я не знала, як маю виграти, але налаштовувалася рішуче. Щоб вигризати кожен бал, битися до кінця, до крові, до останніх сил, але перемогти.
Щодо того, що боролася з росіянкою… Перед сутичкою не думала про політичний бік, утім, після перемоги люди вітали мене, писали, як приємно, що я виграла, але вдвічі приємніше, що здолала представницю Росії. А й справді, приємно.
 
Уже на старті фінальної сутички з росіянкою ти програвала з рахунком 0:4. У чому була причина?
Ми з тренером Андрієм Стадніком усе прорахували, проаналізували, як виходити, щоб не пропускати атаки, але несподівано суперниця провела дуже гарний, чіткий напад. Вона зробила одну технічну дію в стійці, і потім у партері я їй програла ще два бали. 25 секунд з початку сутички – а я програю 0:4! У мене відразу така думка: «Треба відігрувати!».
Руки не опустилися хоч на мить після такого провального старту? Мовляв, сьогодні не мій день.
Навпаки. У думках було: «Зможу, зроблю, це мій день, я налаштована виграти». Так і вийшло. Мені вдалося відіграти 4 бали і перемогти суперницю за останньою результативною дією.
Що було складніше – відігратися з 0:4 до 4:4 чи втримувати перевагу впродовж останньої хвилини?
Втримати. Хоча насправді я її не втримувала. Розуміла, що суперниця поступається і буде робити якісь дії, ризикувати, щоб відігратися. Я була готова її зустріти і провести контратаку. Протягом сутички я її «пригрузила», вимотала своїми точковими діями настільки, що їй не вистачило сил зробити щось наприкінці сутички.
Чи бувало раніше, що ти поступалася з такою немалою різницею і все ж вигравала сутичку?
Згаданій білорусці Ксенії Станкевич на попередньому чемпіонаті Європи я програвала 0:6 чи 0:8 і повернула протистояння на свою користь. Але були і протилежні випадки. На Київському міжнародному турнірі якось я перемагала 6:0, але мінімально програла.
Після фінального гонгу ти виплеснула всі свої емоції, гучно крикнула і навіть станцювала…
Коли я почула гонг, стався такий сплеск емоцій! Усе, що в мене було, вклала в цей крик душі, вереск задоволення. Реально, віддала для перемоги все, що могла: психологічні сили, фізичні. В думках промайнуло, що хочеться танцювати від цієї перемоги.
…Знаєте, дівчата по команді з мене жартують, що я танцівниця. Справді, люблю танцювати, всіх на тренуваннях заводжу. На розминці дівчата просять увімкнути музику. А на змаганнях головний тренер дає завдання, щоб я розминку проводила дівчатам. Заводжу всіх. Вони мене прозивають Монатіком (український співак, танцівник, композитор – авт.). І подумала, чому б не продемонструвати цього «Монатіка», який у мене в душі.
 
Коли виграла бронзу чемпіонату світу 2018 року, ти теж танцювала…
Так, але тоді був такий безсильний танець. Коли здобула бронзову нагороду, дівчата казали, що не впізнавали мене. Я завжди емоційно святкую свої перемоги – або крик виривається, або ще щось, а тут я навіть не підняла рук. Просто не мала сил, усе віддала в тій сутичці. І наприкінці я для себе такий танок станцювала.
Можливо, танцями займалася в дитинстві?
 Ні. Танці мені завжди подобалися, в класі п’ятому роздумувала, щоб піти на них – не вийшло. В танці мені подобається рухатися в такт, відчувати музику. Усі кажуть, що в мене гарно виходить танцювати. Але я не займалася танцями – це суто на відчуттях.
Відома українська борчиня Ірина Мерлені (олімпійська чемпіонка 2004 року – авт.) грає на музичних інструментах, співає, танцює. Для молодих борчинь вона є кумиром, стимулом, прикладом?
Вона дуже творча особистість. Після боротьби повністю змінила життя, зайнялася творчістю. Для багатьох дівчат, і в якомусь сенсі для мене теж, вона є взірцем. Хоча маю й інших кумирів. По суті, кожен чемпіон для мене є кумиром, людиною для наслідування. Коли бачу в когось щось хороше, намагаюся переймати для себе. Тому і в Ірини Мерлені, і в будь-якої іншої великої спортсменки треба брати щось для себе.
Знаю, ти дружиш з Марією Стаднік (триразова олімпійська призерка, уродженка Львівщини, яка виступає за Азербайджан – авт.). У неї, очевидно, також щось переймаєш?
Звісно. Скажу більше, коли почала займатися боротьбою, моїми кумирами були подружжя Андрій і Марія Стадніки. Пам’ятаю, тільки вступила у Львівське училище фізичної культури, вони приходили до нас на тренування. Вони для мене були кумирами як у спорті, так і в житті. Я бачила, як багато вони досягнули у спорті, яка в них сім’я. Тоді навіть не могла уявити, що колись у майбутньому я з ними зможу так близько спілкуватися, що Андрій стане моїм тренером, а Марія – спаринг-партнером. Що мої кумири стануть настільки близькими.
Оксано, наскільки складно тобі входити в категорію до 50 кг?
В усіх дівчат проблеми, що в них багато зайвої ваги, а я проблемна навпаки: в мене її мало. Виступаю в категорії 50 кг і приблизно стільки й важу. Для такої категорії потрібно трохи більше важити.
Навіть росіянка у фіналі виглядала масивнішою.
Так, кілограмів на 3-4 під час сутички вона була важча, як і кожна моя суперниця на цих змаганнях чи на інших. Усі скидають вагу – у боротьбі так прийнято. Виходить, що я – найменша. Я не "ганяю" вагу, їм усе, а дівчата перед змаганнями недоїдають.

               Вони тобі заздрять, напевно?
Напевно, так (сміється).
Можеш дозволити собі з’їсти фастфуд?
Безпосередньо перед змаганнями намагаюся менше вживати шкідливої їжі. А між змаганнями, можу, звичайно, дати собі слабинку, з’їсти чогось шкідливого. Наприклад, можу в «Макдональдсі» бургерами поласувати. А от чипси, сухарики мені взагалі не смакують, ніколи їх не їм. «Кока-колу» можу інколи випити, але нечасто. П’ю негазовану воду, соки, зокрема гранатовий.
Знаю, ти ведеш щоденник. Скільки часу і що в нього записуєш?
Скоро виповниться рік. Порадила одна людина – не зі спорту, і я вирішила спробувати, що це мені дасть. І дійсно, дуже багато дало. Я стала більш зібраною. Спочатку вела щоденник, щоб нічого не забувати, бо я була розсіяною, часто в мене все вилітало з голови. Щодня писала собі завдання, що маю виконати. Навіть такі дрібниці, як зателефонувати мамі, прогулятися. Що зробила – викреслювала, нове написала. А потім з часом почала більше писати, майже щодня.
Що записуєш? Висновки з тренувань, змагань, думки про боротьбу?
Змішане. І про спорт, і свої внутрішні думки. Щоденник тримає мене завжди сконцентрованою. Ставлю завдання, записую, аналізую, виконала чи ні, чого мені не вистачило. Коли записую – воно більше відкладається, краще аналізується.
Що написала у щоденнику після фінальної сутички чемпіонату Європи, як проаналізувала її?
Ще не встигла (сміється).
Тоді розкажи, які головні висновки зробила з цього чемпіонату?
Головний висновок: «Не боятися». Виходити на килим і робити ту справу, яку я люблю. І діставати від цього задоволення. Просто бути відкритою до боротьби, вільнішою. Немає нічого страшного і недосяжного.
 Після минулорічного чемпіонату світу серед дорослих в одному з інтерв’ю ти сказала, що хочеш увійти в історію як дівчина, яка досягла великих успіхів у боротьбі. Для початку – це Олімпійські ігри в Токіо 2020 року?
Зараз іду маленькими кроками. Зробила дуже великий крок на торішньому дорослому чемпіонаті світу – ніхто не очікував, що я потраплю у призери. Тепер уже всі дивляться на мене як на бронзову призерку чемпіонату світу, і треба підтримувати цей статус. Є психологічне навантаження: «Я маю, бо я…» І зараз я маленькими кроками доводжу, що не просто так стала третьою у світі. Так, перша ціль – це Токіо, хочу потрапити на Олімпіаду. Але й до Олімпійських ігор ще багато змагань, які теж важливі для мене. Потрапити в історію – це таке широке завдання. Багато чого я задумала, надіюся, воно збудеться. Не просто виграти Олімпіаду, а може, щось для боротьби зробити.
Створити новий стиль, моду? Щоб на тебе рівнялися молоді дівчата?
Щоб у Європі, Америці, у світі знали таку борчиню Оксану Лівач, щоб знали, що я з України, і щоб мене довго пам’ятали після того, як завершу боротьбу.
До речі, після згаданого чемпіонату світу завуч моєї школи, звідки я родом (село Новоселиця Долинського району – авт.), запросила мене на зустріч з дітьми, щоб я розповіла про свій шлях до успіху. Мені було дуже приємно. Хотіла показати дітям, що треба самому чогось прагнути, мріяти. Діти ставали багато цікавих запитань. Я їх запитувала, про що вони мріють. У багатьох були такі смішні мрії. Я хотіла їх якось надихнути на те, що треба працювати, мріяти. Мені побажали взяти олімпійську медаль і знову прийти у школу.
 
Оксано, на килимі ти емоційна, а яка поза ним? Така ж емоційна чи всі емоції залишаються в боротьбі?
Усі кажуть, що я такий собі енерджайзер. У житті в мене багато емоцій, я весела, життєрадісна, як тренер каже, за будь-який «кіпіш». Я активна, багато хочу зробити, якісь завдання собі придумую. І ця моя активність в житті, думаю, допомагає на килимі.
Чи бували випадки, коли доводилося застосовувати борецькі навички за межами килима?
Ніколи не доводилось і, думаю, не доведеться. Бо це якось нерозумно буде з мого боку, і взагалі з боку будь-якого спортсмена, який займається боротьбою чи іншим видом спорту. Борецькі навички більше допомагають у житті в плані впевненості, постояти за себе, а не фізично, щоб когось набити чи ще щось.
У квітні відбудеться дорослий чемпіонат Європи. Торік тобі не вдалося здобути медаль. Почуваєшся сильнішою, ніж торік, і здатною зійти на п’єдестал?
Торік я була недалеко від медалі, просто поступилася туркені з різницею в один бал у першій же сутичці. Якби перемогла її, то медаль у мене була б. На прийдешньому чемпіонаті Європи боротимуся за нагороду і, надіюся, все вийде і я візьму те, що планую.
Автор Василь Танкевич, за матеріалами www.leopolis.news
 
 
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти

Анонси
До уваги вступників!
Львівське училище фізичної культури запрошує до конкурсного відбору перспективних спортсменів-учнів 7-11 кл. Розклад випробувань:
Велоспорт: 24-25 квітня, Велотрек НСБ ЛВС МОУ, м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а
Вільна боротьба 1 травня (дівчата): спеціалізований зал боротьби ЛУФК, м. Львів, вул. кн. Ольги, 1
Легка атлетика: 4 травня, стадіон ФСТ "Динамо", м. Львів, вул. Янева, 10
Гандбол (дівчата): 7 травня, спортивний зал ЛНУ ім. І. Франка, м. Львів, вул. Черемшини, 31
Боротьба вільна (юнаки): 11 травня - Спеціалізований зал боротьби ЛУФК м. Львів вул. кн. Ольги, 1
Веслування на байдарках і каное: 10-11 травня, оз. Наварія, СДЮСШОР "Веслярик"
Сучасне п'ятиборство: 16-17 травня - НСБ ЛВС МОУ, м. Львів, вул Клепарівська, 39-а
Футбол (хлопці): 12 травня - 2004/2005 р.н. (додатковий відбір) - футбольне поле ЛУФК м. Львів, вул. кн. Ольги, 3
Футбол (хлопці): 19 травня - 2007 р.н. (ІІ етап) - футбольне поле ЛУФК м. Львів, вул. кн. Ольги, 3
Стрільба з лука: 22 травня - стрілецький комплекс НСБ ЛВС МОУ, вул. Клепарівська, 39-а
Водне поло: 19, 26 травня - басейн Палацу спорту "Динамо", вул. Д. Вітовського, 53
Кульова стрільба: 23-24 травня - Стрілецький комплекс НСБ ЛВС МОУ, вул. Клепарівська, 39-а
Фехтування: 29-30 травня - Палац спорту "Динамо", м. Львів, вул. Вітовського, 53


Вільна боротьба

Вільна боротьба

На відкритій першості ЛУФК відібрали найкращих борчиньЛУФК шукало нові таланти серед борцівВпевнений реванш Юлії Ткач на Київському міжнародному турніріЮрій Ідзінський – переможець міжнародного турніру у БухарестіАлла Черкасова очолила світовий борцівський рейтингОксана Лівач і Алла Черкасова - найкращі спортсменки Львівщини у квітні 2019р.Вихованка ЛУФК Оксана Лівач – найкраща спортсменка України у квітні 2019 рокуАндрій Харковський проявив характер і став чемпіоном УкраїниДарина Мацола і Марія Томищ – чемпіонки України з боротьбиЛевовий внесок у європейську перемогу борцівської збірної зробили вихованки ЛУФКЛілія Горішна і Тетяна Кіт – срібні призерки чемпіонату Європи з боротьби«Золотий» хет-трик вихованок ЛУФК на чемпіонаті Європи з боротьби Львівське училище фізичної культури набирає нових чемпіонок – борчиньВасиль Шуптар – бронзовий призер чемпіонату Європи з боротьбиСемеро вихованців ЛУФК візьмуть участь у чемпіонаті Європи з боротьби